• Міністерство освіти і науки України послідовно просуває позицію, згідно з якою якісна вища освіта не може бути дешевою. У зв’язку з цим планується встановлення граничної (мінімально можливої) вартості навчання за контрактною формою для державних закладів вищої освіти. Паралельно з цим, МОН розглядає можливість збільшення розміру державних студентських грантів на здобуття вищої освіти, індексуючи їх відповідно до рівня інфляції, та розширення самої системи грантів як механізму співфінансування навчання. Заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький в розлогому інтерв’ю виданню ZN.UA детально розкрив ці аспекти. Він також торкнувся питань реформування системи державного замовлення, яке, за його словами, має стати “реальним замовленням держави” з можливим запровадженням обов’язку відпрацювання для випускників-бюджетників певних стратегічно важливих спеціальностей. Окремо було згадано про зміни у правилах вступу до аспірантури.
  • Заяви та плани МОН свідчать про намір здійснити суттєві зміни у фінансуванні вищої освіти. Очікуване зростання вартості контрактного навчання неминуче позначиться на фінансовому становищі багатьох українських родин, для яких здобуття вищої освіти дітьми є пріоритетом. Зміна системи фінансування через розширення грантової підтримки та реформування державного замовлення може мати довгострокові наслідки для структури та доступності вищої освіти. Ці кроки виглядають як системна спроба Міністерства освіти і науки знайти баланс між необхідністю забезпечення фінансової стійкості університетів (підвищення вартості навчання, за словами пана Винницького, має покращити їхні бюджети та дозволити підвищити зарплати викладачам) та збереженням доступності вищої освіти для талановитої молоді (через механізм грантів). Введення так званої “індикативної собівартості” навчання має на меті запобігти демпінгу з боку окремих ЗВО та встановити певний мінімальний стандарт фінансування освітніх послуг. Однак, такі реформи породжують низку складних питань. Як саме буде розраховуватися ця “гранична вартість” і наскільки вона буде економічно обґрунтованою та адекватною для різних регіонів країни та різних за популярністю та ресурсомісткістю спеціальностей? Чи зможуть запропоновані гранти реально компенсувати зростання цін на навчання, особливо для студентів із соціально вразливих категорій населення? Ідея “гарантованого першого робочого місця” для бюджетників певних спеціальностей, що, по суті, є поверненням до деяких елементів системи державного розподілу, викликає дискусії: наскільки вона буде ефективною в сучасних ринкових умовах та чи не порушуватиме права випускників на вільний вибір місця роботи? Існує побоювання, що це може призвести до відтоку найкращих абітурієнтів на контрактну форму навчання або за кордон, щоб уникнути такого “відпрацювання”. Пошук оптимальної моделі фінансування вищої освіти, яка б забезпечувала її якість, доступність та відповідала потребам ринку праці, залишається одним із ключових викликів для освітньої політики України.
  • https://zn.ua/ukr/EDUCATION/vstup-2025-chim-osobliva-tsja-vstupna-kampanija-ta-jakikh-zmin-ochikuvati-v-majbutnomu.html